ЗІР ДПС

Актуальні запитання – 22.09.2023

За якими статтями КУпАП посадові особи органів ДПС мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення?

Категорія 132. Відповідальність
Питання За якими статтями КУпАП посадові особи органів ДПС мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення?
Відповідь Коротка:
     Протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів ДПС за наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення:
     51 прим. 2 (порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності);
     155 прим. 1 (порушення порядку проведення розрахунків);
     частини перша і третя ст. 161 прим 1 (порушення порядку торгівлі пальним);
     162 прим. 1 (порушення порядку здійснення валютних операцій);
     163 прим. 1 (порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків);
     163 прим. 2 (неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів));
     163 прим. 3 (невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів);
     163 прим. 4 (порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи);
     163 прим. 12 (порушення умов видачі векселів);
     163 прим. 13 (порушення порядку приймання готівки для подальшого її переказу);
     163 прим. 15 (порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги));
     частина друга і третя ст. 163 прим. 17 (порушення порядку справляння та сплати туристичного збору);
     164 (порушення порядку провадження господарської діяльності);
     164 прим. 1 (ухиленням від подання декларації про доходи);
     164 прим. 5 (зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку встановленого зразка);
     164 прим. 16 (зайняття забороненими видами господарської діяльності);
     165 прим. 1 (порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування);
     частина третя – шоста ст. 166 прим. 6 (порушенням порядку припинення юридичної особи);
     166 прим. 16 (незаконні дії у разі банкрутства);
     166 прим. 17 (фіктивне банкрутство);
     177 прим. 2 (виготовлення, придбання, зберігання або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів);
     188 прим. 23 (перешкоджання уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок).
Повна:
     Відповідно до п.п. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право складати стосовно платників податків – фізичних осіб та посадових осіб платників податків – юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.
     Контролюючими органами є – податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ).
     Статтею 234 прим. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП) передбачено, що податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (ст. 163 прим. 13 КУпАП), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (ст. 163 прим. 15 КУпАП), ухиленням від подання декларації про доходи (ст. 164 прим. 1 КУпАП), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 165 прим. 1 КУпАП), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя – шоста ст. 166 прим. 6 КУпАП), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (ст. 188 прим. 23 КУпАП).
     Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
     Згідно з п. 1 частини першої ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними, зокрема, в ст. 221 «Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)» КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів:
     за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності (ст. 51 прим. 2 КУпАП);
     за порушення порядку проведення розрахунків (ст. 155 прим. 1 КУпАП);
     за порушення порядку торгівлі пальним (частини перша і третя ст. 161 прим 1 КУпАП) ;
     за порушення порядку здійснення валютних операцій (ст. 162 прим. 1 КУпАП);
     за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків (ст. 163 прим. 1 КУпАП);
     за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) (ст. 163 прим. 2 КУпАП);
     за невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів (ст. 163 прим. 3 КУпАП);
     за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи (ст. 163 прим. 4 КУпАП);
     за порушення умов видачі векселів (ст. 163 прим. 12 КУпАП);
     за порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (ст. 163 прим. 15 КУпАП);
     за порушення порядку справляння та сплати туристичного збору (частини друга і третя ст. 163 прим. 17 КУпАП);
     за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП);
     за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку встановленого зразка (ст. 164 прим. 5 КУпАП);
     за зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 164 прим. 16 КУпАП);
     за незаконні дії у разі банкрутства (ст. 166 прим. 16 КУпАП);
     за фіктивне банкрутство (ст. 166 прим. 17 КУпАП);
     за виготовлення, придбання, зберігання або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів (ст. 177 прим. 2 КУпАП).
     При цьому, з урахуванням положення частини другої ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів ДПС, протоколи про правопорушення, зазначені у ст. 234 прим. 2 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів ДПС.

Чи виникає об’єкт оподаткування ФДФО у ФО – резидента при розірванні договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ФО – резидентами?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб
Питання Чи виникає об’єкт оподаткування ФДФО у ФО – резидента при розірванні договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ФО – резидентами?
Відповідь Коротка:
     При розірванні договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між фізичними особами – резидентами, за наслідками якого відбувається перехід права власності, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід від продажу нерухомого майна, що виникає у фізичної особи, яка за договором про розірвання договору купівлі-продажу такого майна є його власником, і оподатковується з урахуванням вимог ст. 172 Податкового кодексу України.
Повна:
     Відповідно до п. 172.4 ст. 172 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПКУ, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази даних звітів про оцінку інформацію про ціну договору купівлі-продажу.
     Нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розд. ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.
     Згідно з п. 172.8 ст. 172 ПКУ для цілей ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.
     Частиною четвертою ст. 334 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦКУ) встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
     Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
     Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
     житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
     земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;
     земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
     Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
     Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.
     При цьому згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
     Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину.
     Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину.
     Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
     Враховуючи викладене, при розірванні договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між фізичними особами – резидентами, за наслідками якого відбувається перехід права власності, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід від продажу нерухомого майна, що виникає у фізичної особи, яка за договором про розірвання договору купівлі-продажу такого майна є його власником, і оподатковується з урахуванням вимог ст. 172 ПКУ.

Чи має право ФОП платник ЄП першої або другої групи, яка у поточному році перевищила дозволений граничний обсяг доходу у відповідній групі та перейшла на іншу групу платників ЄП, повернутись з наступного звітного року на першу або другу групу платника ЄП у зв’язку зі збільшенням граничного обсягу доходу, що пов’язано з розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня такого податкового (звітного) року?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Питання Чи має право ФОП платник ЄП першої або другої групи, яка у поточному році перевищила дозволений граничний обсяг доходу у відповідній групі та перейшла на іншу групу платників ЄП, повернутись з наступного звітного року на першу або другу групу платника ЄП у зв’язку зі збільшенням граничного обсягу доходу, що пов’язано з розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня такого податкового (звітного) року?
Відповідь Коротка:
         Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої або другої групи, яка у поточному році перевищила дозволений граничний обсяг доходу у відповідній групі та перейшла на іншу групу платників єдиного податку, а з наступного звітного року бажає повернутися на першу або другу групу платника єдиного податку у зв’язку зі збільшенням граничного обсягу доходу, що пов’язано з розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня такого податкового (звітного) року, то така особа може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому нею виконано вимоги, визначені п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.
Повна:
         Пунктом 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.
         Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява) (абзац перший п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).
         Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
         Згідно з п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ платниками єдиного податку першої групи є фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
         До платників єдиного податку другої групи, відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
         не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
         обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
         Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
         Відповідно до абзацу першого п.п. 1 п. 293.8 ст. 293 ПКУ платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
         Платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування (абзац перший п.п. 2 п. 293.8 ст. 293 ПКУ).
         Поряд з цим, п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 ПКУ встановлено, що за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
         Отже, у разі перевищення платником єдиного податку першої або другої групи обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, суб’єкт господарювання повинен здійснити перехід на застосування іншої ставки податку (змінити групу єдиного податку) або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування.
         У подальшому суб’єкт господарювання може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому ним виконано вимоги, визначені п. 291.4 ст. 291 ПКУ щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.
         Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої або другої групи, яка у поточному році перевищила дозволений граничний обсяг доходу у відповідній групі та перейшла на іншу групу платників єдиного податку, а з наступного звітного року бажає повернутися на першу або другу групу платника єдиного податку у зв’язку зі збільшенням граничного обсягу доходу, що пов’язано з розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня такого податкового (звітного) року, то така особа може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому нею виконано вимоги, визначені п. 291.4 ст. 291 ПКУ щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.

Які документи, крім податкової декларації про майновий стан і доходи, повинен подати платник ПДФО до контролюючого органу щоб скористатися правом на нарахування податкової знижки щодо суми коштів, сплачених ним на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб
Питання Які документи, крім податкової декларації про майновий стан і доходи, повинен подати платник ПДФО до контролюючого органу щоб скористатися правом на нарахування податкової знижки щодо суми коштів, сплачених ним на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2?
Відповідь Коротка:
                   Документи, що підтверджують витрати, які включаються до податкової знижки:
                   виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витяг з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я;
                   платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні чеки, що підтверджують витрати на лікування та придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
                   Копії зазначених документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – Декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом України.
                   У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Повна:
                   Пунктом 20 підрозд. І розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) установлено, що за результатами 2021 та 2022 років при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень ст. 166 ПКУ до податкової знижки платника податку на доходи фізичних осіб у звітному податковому році в повному обсязі включаються витрати на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витягу з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, витрати на вакцинування для профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також витрати на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховику-резиденту за договорами страхування на випадок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, такого платника податку та членів його сім’ї першого ступеня споріднення.
                   Відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПКУ платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
                   Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).
                   До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
                   Копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (абзац перший п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
                   У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (абзац другий п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
                   Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання інформації, документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
                   Враховуючи викладене, фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб, яка має право скористатись правом на нарахування податкової знижки, щодо суми коштів, сплачених на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повинна подати до контролюючого органу разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи документи, що підтверджують витрати, які включаються до податкової знижки:
                   виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витяг з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я;
                   платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні чеки, що підтверджують витрати на лікування та придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби      COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
                   У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.

Який порядок та терміни подання Звіту про контрольовані іноземні компанії та скороченого Звіту про контрольовані іноземні компанії (у т. ч. за яким ідентифікатором форм подаються такі звіти)?

Категорія 102. Податок на прибуток підприємств
Питання Який порядок та терміни подання Звіту про контрольовані іноземні компанії та скороченого Звіту про контрольовані іноземні компанії (у т. ч. за яким ідентифікатором форм подаються такі звіти)?
Відповідь Коротка:
                  Контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт)/скорочений Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – скорочений Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
              Якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності контрольованої іноземної компанії та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії до дати граничного строку подання, зокрема, річної Декларації, така контролююча особа подає скорочений Звіт.
              Контролюючі особи подають до контролюючого органу Звіт за ідентифікатором форми J0108701 (для юридичних осіб)/F0108701 (для фізичних осіб) та скорочений Звіт за ідентифікатором форми J0108601 (для юридичних осіб)/F0108601 (для фізичних осіб) до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибутку підприємств.
              Після подання скороченого Звіту контролююча особа зобов’язана подати Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
             
              Детальніше у повній відповіді.
              Повна:
              Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.1 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем, зокрема, юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених ПКУ.
              Для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії (далі – КІК) звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період КІК, що закінчується протягом календарного року (п.п. 39 прим. 2.5.1 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
              Контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
              До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період (п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
              У разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає Звіт про контрольовані іноземні компанії за скороченою формою (далі – скорочений Звіт), який містить лише відомості, передбачені п.п. «а» – «в» п.п. 39 прим. 2.5.3 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ.
              Контролююча особа зобов’язана подати повний Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
              У разі якщо відповідно до Звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшуються, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу річну декларацію про майновий стан і доходи або податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються (п.п. 39 прим. 2.5.4 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
              Форми Звіту, скороченого Звіту та Порядок заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254.
              Звіт та скорочений Звіт подається щодо кожної КІК окремо (п. 7 розд. І Порядку).
              Звіт складається із заголовної частини, загальних відомостей про контролюючу особу, відомостей про КІК та додатків до Звіту (абзац перший п. 8 розд. І Порядку).
              Скорочений Звіт складається із заголовної частини, загальних відомостей про контролюючу особу та відомостей КІК (абзац перший п. 9 розд. І Порядку).
              Отже, контролюючі особи подають до податкового органу:
              – Звіт за ідентифікатором форми J0108701/скорочений Звіт за ідентифікатором форми J0108601 (для юридичних осіб) протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового ) року, відповідно до п. п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ;
              – Звіт за ідентифікатором форми F0108701/скорочений Звіт за ідентифікатором форми F0108601 (для фізичних осіб) до 01 травня року, що настає за звітним, відповідно до п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ.
              При цьому, після подання контролюючою особою скороченого Звіту у встановлені законодавством строки, така особа зобов’язана подати повний Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
              Електронні форми документів розміщено на вебпорталі ДПС в рубриці «Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів» (https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/informatsiyno-analitichne-za/reestr-elektronnih-form-po/).
              Першим звітним (податковим) роком для Звіту є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати Звіт за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку КІК, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються (п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

У якому розмірі резидент Дія Сіті, який у відповідний календарний місяць не відповідає вимогам, визначеним п.п. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, нараховує єдиний внесок працівникам, які у нього працюють, у тому числі особам з інвалідністю?

Категорія 201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Питання У якому розмірі резидент Дія Сіті, який у відповідний календарний місяць не відповідає вимогам, визначеним п.п. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, нараховує єдиний внесок працівникам, які у нього працюють, у тому числі особам з інвалідністю?
Відповідь Коротка:
        У розмірі 22 відс. на суму фактично нарахованої заробітної плати (винагороди).
         При цьому для осіб з інвалідністю єдиний внесок нараховується у розмірі 8,41 відс. на суму фактично нарахованої заробітної плати таким працівникам.
    Повна:
        Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
        Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
        Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
        При цьому єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
        Одночасно єдиний внесок для платника - резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі - Закон № 1667) встановлюється:
        а)    на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 108/95), - у розмірі мінімального страхового внеску;
        б)    на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг- контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, - у розмірі мінімального страхового внеску.
        Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
        Отже, резидент Дія Сіті, який у відповідний календарний місяць не відповідає вимогам, визначеним п.п. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, нараховує єдиний внесок працівникам, які у нього працюють, у розмірі 22 відс. на суму фактично нарахованої заробітної плати (винагороди).
        При цьому для осіб з інвалідністю єдиний внесок нараховується у розмірі 8,41 відс. на суму фактично нарахованої заробітної плати таким працівникам.

У яких випадках контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення ЮО, ФОП?

Категорія 116. Облік платників податків
Питання У яких випадках контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення ЮО, ФОП?
Відповідь Коротка:
     Контролюючі органи мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:
     припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;
     скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;
     скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Повна:
     Відповідно до абзацу п’ятого частини першої ст. 51 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.
     Підпунктом 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що контролюючі органи мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою – підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.
     Згідно з п. 67.2 ст. 67 ПКУ контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:
     припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;
     скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;
     скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Чи включається до доходу ЮО – платника ЄП третьої групи сума коштів, отримана у вигляді гранту від іншого СГ?

Категорія 108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Питання Чи включається до доходу ЮО – платника ЄП третьої групи сума коштів, отримана у вигляді гранту від іншого СГ?
Відповідь Коротка:
        Так, включається.
    Повна:
         Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
        Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.
        До складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема:
        суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (п.п. 4 п.п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
        суми коштів та вартість майна, отриманих платником податку – юридичною особою у вигляді бюджетного гранту, за умови його цільового використання (абзац перший п.п. 12 п.п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
        У разі нецільового використання наданого бюджетного гранту платник податку – юридична особа зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 ПКУ (абзац другий п.п. 12 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
        Таким чином, не включаються до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи суми коштів у вигляді гранту з бюджетів або державних цільових фондів (у тому числі в межах державних або місцевих програм) за умови їх цільового використання.
        Сума коштів у вигляді гранту, отримана юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи від іншого суб’єкта господарювання, включається до доходу платника єдиного податку.

Як заповнюється розрахунок платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (у т. ч. колонка «фактично виловлено (добуто), тонн») для визначення податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних біоресурсів?

Категорія 133. Інші збори (плата, внески), не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов’язкові платежі
Питання Як заповнюється розрахунок платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (у т. ч. колонка «фактично виловлено (добуто), тонн») для визначення податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних біоресурсів?
Відповідь Коротка:
             При визначенні податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних біоресурсів та заповненні розрахунку платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (далі – Розрахунок) (у т. ч. колонки «фактично виловлено (добуто), тонн») платникам необхідно користуватися Інструкцією про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.
             З питань правильності визначення показників Розрахунку необхідно звертатися до територіальних органів Державного агентства меліорації та рибного господарства України.
         Повна:
             Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 125 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів і розмірів плати за їх використання» та з урахуванням змін, внесених до неї, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1479 «Деякі питання проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, затвердження типового договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 125), Державним агентством меліорації та рибного господарства України (далі – Держрибагентство) здійснюється розроблення проєкту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних біоресурсів».
             Розміри плати за спеціальне використання водних біоресурсів затверджені Постановою № 125.
             Пунктом 8 Порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів, затвердженого Постановою № 125 (далі – Порядок № 125), визначено, що контроль за достовірністю поданих користувачами водних біоресурсів звітних даних про обсяги спеціального використання водних біоресурсів здійснюють територіальні органи Держрибагентства.
             Станом на сьогодні обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженої спільним наказом Державного комітету рибного господарства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 24.12.1999 № 167/156/299/300/650 (далі – Інструкція № 167).
             Тобто, при визначенні податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних біоресурсів та заповненні розрахунку платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (далі – Розрахунок) (у т. ч. колонки «фактично виловлено (добуто), тонн») платникам необхідно користуватися Інструкцією № 167.
             При цьому, враховуючи норму п. 8 Порядку № 125, з питань правильності визначення показників Розрахунку платникам необхідно звертатися до територіальних органів Держрибагентства.

Чи має право СГ повернути кошти готівкою за не отриманий товар (не надану послугу), якщо оплата проводилася через РРО з використанням банківської платіжної картки (POST-терміналу)?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Питання Чи має право СГ повернути кошти готівкою за не отриманий товар (не надану послугу), якщо оплата проводилася через РРО з використанням банківської платіжної картки (POST-терміналу)?
Відповідь Коротка:
            Ні, не має права.
    Повна:
        Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:
        проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
        надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
        Розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону № 265).
        Згідно з п. 1 розд. ІІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів  України  від 21.01.2016 № 13 із  змінами  та  доповненнями  (далі – Положення № 13), фіскальний касовий чек видачі коштів (далі – видатковий чек) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) РРО або ПРРО під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий  чек видачі   коштів  за формою  № ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до Положення № 13.
        Відповідно до п. 56 частини першої ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
        Крім того, загальні вимоги до порядку емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням визначені постановою Правління Національного банку України вiд 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (далі – Положення № 164).
        Згідно з п.п. 24 п. 3 розд. І Положення № 164 платіжна операція – це дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
        Отже, якщо оплата проводилася через РРО з використанням банківської платіжної картки (POST-терміналу), то повернення коштів за неотриманий товар (не надану послугу) здійснюється на розрахунковий рахунок покупця, відкритий у банку.
        Окремо зазначаємо, що повернення коштів за неотриманий товар (не надану послугу) здійснюється у тій формі оплати у якій була здійснена розрахункова операція.
        При цьому, суб’єкт господарювання зобов’язаний надати особі, яка повертає товар (відмовляється від послуги), розрахунковий документ встановленої форми та змісту (видатковий чек).
        Якщо оплата за товар (послуги) здійснювалась у безготівковій формі через установу банку, то і повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється через установу банку. У такому випадку РРО не застосовується.

До якого контролюючого органу з метою взяття на облік/реєстрації платником податку на прибуток необхідно звернутись нерезиденту (іноземна юридична компанія, організація), який здійснює в Україні діяльність через відокремлені підрозділи (постійні представництва) або придбаває нерухоме майно, отримує майнові права на таке майно в Україні, відкриває рахунки в банках України та які документи при цьому необхідно подати?

Категорія 116. Облік платників податків
Питання До якого контролюючого органу з метою взяття на облік/реєстрації платником податку на прибуток необхідно звернутись нерезиденту (іноземна юридична компанія, організація), який здійснює в Україні діяльність через відокремлені підрозділи (постійні представництва) або придбаває нерухоме майно, отримує майнові права на таке майно в Україні, відкриває рахунки в банках України та які документи при цьому необхідно подати?
Відповідь Коротка:
         З метою взяття на облік та/або реєстрації платником податку на прибуток нерезидент (іноземна юридична компанія, організація) звертається до контролюючого органу:
         за місцезнаходженням відокремленого підрозділу у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу;
         за місцезнаходженням нерухомого майна – до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні;
         за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок – до відкриття рахунку в Україні;
         за місцезнаходженням свого постійного представництва – до початку господарської діяльності нерезидентом через таке представництво;
         за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом правочину – якщо нерезидентом придбавається інвестиційний актив;
         за місцезнаходженням об’єкта ефективного управління.
         Для взяття на облік нерезидент (іноземна юридична компанія, організація) подає до контролюючого органу заяву нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН до якої додаються копії документів (з пред’явленням оригіналів).
           Повна:
             Згідно з п. 3.4 розд. ІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах:
             1) взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента документів, визначених п. 4.4 розд. IV Порядку № 1588, які він зобов’язаний подати:
             у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
             до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
             до відкриття рахунку в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок;
             2) у порядку, встановленому розд. V Порядку № 1588, стає на облік та/або реєструється платником податку на прибуток юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія), у випадках, визначених нормами ПКУ:
             п.п. 133.2.2  п. 133.2  ст. 133 розд. III Податкового кодексу України від 02 грудня   2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) (нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок на прибуток);
             п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 розд. III ПКУ (нерезиденти, які здійснюють виплату  доходів та утримують податки);
             п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 розд. III ПКУ (юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України).
             Пунктом 5.1 розд. V Порядку № 1588 визначено, що у порядку, встановленому     розд. V Порядку № 1588, при настанні першої із  подій стає на облік  та/або реєструється платником податку на прибуток юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія/нерезидент), яка:
             1) здійснює господарську діяльність на території України через своє постійне представництво, визначене п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Такий нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво;
             2) придбаває інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ПКУ, у іншого нерезидента – продавця, який не має постійного представництва в Україні. Такий нерезидент – покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину;
             3) має місце ефективного управління на території України та має намір скористатись правом визнати себе податковим резидентом України відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 розд. III ПКУ. Взяття на облік такої іноземної компанії здійснюється у контролюючому органі за місцезнаходженням об’єкта ефективного управління.
             Реєстрація нерезидента платником податку на прибуток проводиться із дотриманням правила першої події:
             нерезидент реєструється платником податку на прибуток згідно з п. 5.1 розд. V Порядку   № 1588 в залежності від підстави, яка виникла раніше;
             якщо нерезидент має на території України два і більше постійних представництв, то платником податку на прибуток він реєструється за місцезнаходженням свого постійного представництва, яке було створене першим;
             якщо нерезидентом придбавається інвестиційний актив у іншого нерезидента і вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину, сформована корпоративними правами двох і більше українських юридичних осіб, то платником податку на прибуток нерезидент-покупець реєструється за місцезнаходженням української юридичної особи, для якої вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав чи, відповідно, вартість нерухомого майна, що визначаються для цілей п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ПКУ, є найбільшою (п. 5.2 розд. V Порядку   № 1588).
             Основним місцем обліку нерезидента є контролюючий орган, в якому нерезидент зареєстрований платником податку на прибуток, а у разі відсутності такої реєстрації – контролюючий орган, в якому нерезидента взято на облік за правилом першої події відповідно до п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588.
             Пунктом 4.4 розд. IV Порядку № 1588 визначено, що для взяття на облік нерезидент (іноземна юридична компанія, організація), визначена у п.п. 1 п. 3.4 розд. III Порядку № 1588, подає до контролюючого органу заяву нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН (додаток 6 до Порядку № 1588) (далі – Заява  за ф. № 1-ОПН).
             До заяви за ф. № 1-ОПН додаються копії таких документів (з пред’явленням оригіналів):
             витягу з відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації), виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
             документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного (реєстраційного, облікового) номера (коду) нерезидента в країні його реєстрації, якщо у витягу з відповідного бізнес-реєстру не зазначені відомості про такий номер (код), що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
             документа, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
             документа про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України, якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через відокремлений підрозділ.
             Для реєстрації платником податку на прибуток нерезидент подає документи, визначені п. 4.4  розд. IV Порядку № 1588. Заява за ф. № 1-ОПН подається:
             1) з позначками «взяття на облік» та «реєстрація платником податку на прибуток», якщо до реєстрації платником податку на прибуток нерезидент не перебуває на обліку в контролюючих органах;
             2) з позначкою «реєстрація платником податку на прибуток», якщо до реєстрації платником податку на прибуток нерезидент вже взятий на облік згідно з п.п. 1 п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588. У цьому випадку змінюється основне місце обліку нерезидента на контролюючий орган, в якому нерезидент реєструється платником податку на прибуток, якщо є інший контролюючий орган, в якому нерезидент був взятий на облік до такої реєстрації (п. 5.3 розд. V Порядку № 1588).
             Взяття на облік іноземної компанії у випадку, коли єдиною підставою для взяття на облік є підстава, визначена у п.п. 3 п. 5.1 розд. V Порядку № 1588, здійснюється у разі, якщо такою компанією подано заяву про визнання податковим резидентом України згідно з п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 розд. III ПКУ і щодо такої заяви контролюючим органом прийняте рішення про її задоволення (п. 5.4 розд. V Порядку № 1588).

За який звітний (податковий) період контролюючі особи – ФО вперше подають звіт про контрольовані іноземні компанії (КІК) до контролюючого органу?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб
Питання За який звітний (податковий) період контролюючі особи – ФО вперше подають звіт про контрольовані іноземні компанії (КІК) до контролюючого органу?
Відповідь Коротка:
         Першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи – фізичні особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників Декларації за 2023 рік.
     Повна:
          Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
         До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.
         Пунктом 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду, зокрема, першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
         Форму Звіту про контрольовані іноземні компанії затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 серпня 2022 року № 254 «Про затвердження форми Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії, Порядку заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу та Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2022 року за № 1219/38555.
         Наказом Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 «Про внесення змін до форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № 593/37929, з 01 січня 2023 року запроваджується нова форма Декларації, яка передбачає заповнення окремого додатку КІК для фізичних осіб – контролерів контрольованих іноземних компаній.
         При цьому, зазначений додаток заповнюється окремо по кожній контрольованій іноземній компанії, а загальна сума прибутку контрольованих іноземних компаній відображається у рядку 10.14 Декларації.

Чи зобов’язаний СГ застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами) у безготівковій формі (у тому числі шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установи банку)?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Питання Чи зобов’язаний СГ застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами) у безготівковій формі (у тому числі шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установи банку)?
Відповідь Коротка:
        Так. З обов’язковою видачею у паперовій та/або електронній формі фіскального касового чека, в якому зазначено форму оплати – безготівкова.
    Повна:
         Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля – діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
        Роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ст. 15 Закону № 481).
         У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних РРО (далі – ПРРО) (книг обліку розрахункових операцій, далі – КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (КОРО), фіскальні номери ПРРО, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.
        Пунктом 6 глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, визначено, що безготівкові розрахунки – це перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;
        надавач платіжних послуг - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій (далі – надавач платіжних послуг платника/отримувача/стягувача). До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг.
        Згідно з ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) розрахункова операція це, зокрема, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
        Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зокрема, в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (ст. 3 Закону № 265).
        Відповідно до п. 1 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
        Тобто, суб’єкт господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (тютюновими виробами), може здійснювати продаж таких товарів у безготівковій формі (у тому числі шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установи банку), за умови застосування РРО та/або ПРРО в установленому Законом № 265 порядку, під час видачі споживачу алкогольної продукції та обов’язкової видачі у паперовій та/або електронній формі фіскального касового чека, в якому зазначає форму оплати – безготівкова.
        Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами) у безготівковій формі (у тому числі шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установи банку), зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО з обов’язковою видачею у паперовій та/або електронній формі фіскального касового чека, в якому зазначено форму оплати – безготівкова.

Чи потрібно подавати за звітний рік звіт про контрольовані іноземні компанії та річну податкову декларацію про майновий стан і доходи з додатком КІК фізичній особі у якої відбулось відчуження частки в іноземній юридичній особі в середині звітного року?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб
Питання Чи потрібно подавати за звітний рік звіт про контрольовані іноземні компанії та річну податкову декларацію про майновий стан і доходи з додатком КІК фізичній особі у якої відбулось відчуження частки в іноземній юридичній особі в середині звітного року?
Відповідь Коротка:
             Так, потрібно подавати.
         Повна:
             Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.
             Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
             До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.
             Законодавством передбачено дві форми Звіту, а саме: повний та скорочений.
             При цьому, Звіт подається щодо кожної контрольованої іноземної компанії окремо.
             Відповідно до п.п. 39 прим. 2.2.2 п. 39 прим. 2.2 ст. 39 прим. 2 ПКУ об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб платника – податку контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених ст. 39 прим. 2 ПКУ. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ.
             Згідно з п.п. 170.13.1 п. 170.13 ст. 170 ПКУ платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, зобов’язаний визначити частину прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації та оподатковується за ставкою визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
             Наказом Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 «Про внесення змін до форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № 593/37929 зі змінами, з 01 січня 2023 року запроваджено нову форму Декларації, яка передбачає заповнення окремого додатку КІК для фізичних осіб – контролерів контрольованих іноземних компаній.
             Додаток «КІК» заповнюється окремо по кожній контрольованій іноземній компанії. Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті з прибутку контрольованої іноземної компанії, розраховуються відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та пп. 170.13, 170.13 прим.1 ст. 170 ПКУ.
             Водночас, п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду, зокрема, першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
             Враховуючи викладене, потрібно подати за звітний рік звіт про контрольовані іноземні компанії та річну Декларацію з додатком КІК фізичній особі у якої відбулось відчуження частки в іноземній юридичній особі в середині звітного року.

Чи є платником акцизного податку платник ЄП, який здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами?

Категорія 114. Акцизний податок
Питання Чи є платником акцизного податку платник ЄП, який здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами?
Відповідь Коротка:
        Так.
    Повна:
        Відповідно до п.п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платником акцизного податку є, зокрема:
        особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);
        особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.
        Згідно з п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
        1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п.п. 133.1.1 та п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ;
        2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
        3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
        4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
        5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
        Отже, платник єдиного податку, який здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами є платником акцизного податку.
        При цьому, відповідно до п.п.  291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
        Підпунктом 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, без урахування обмежень, встановлених п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути, зокрема суб’єкти господарювання (зокрема, фізичні особи – підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, роздрібної торгівлі підакцизними товарами).

Чи зобов’язані СГ (торговці) забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків, у тому числі з використанням електронних платіжних засобів при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, які мають право не застосовувати РРО та/або ПРРО?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Питання Чи зобов’язані СГ (торговці) забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків, у тому числі з використанням електронних платіжних засобів при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, які мають право не застосовувати РРО та/або ПРРО?
Відповідь Коротка:
         Торговці, які здійснюють продаж лише власноручно вирощеної або відгодованої продукції зобов’язані, забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) починаючи з 01.01.2026.
         У разі наявності в асортименті інших товарів крім власноручно вирощеної або відгодованої продукції – такі торгівці зобов’язані, забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням строків і вимог, встановлених п.п. 1 – 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
     Повна:
         Відповідно до частин двадцять восьмої та двадцять дев’ятої ст. 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1591) торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.
         Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України.
         У подальшому, на виконання зазначених вимог Закону № 1591 Кабінет Міністрів України постановою від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі – Постанова № 894) установив строки, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
         Запровадження такого обов’язку для торгівців складається з чотирьох етапів а саме:
         1) з 01.01.2023 для торговців, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої групи);
         2) з 01.01.2024 для торговців, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої групи);
         3) з 01.01.2025 для торговців, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої групи);
         4) з 01.01.2026 для торговців – фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої групи, торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
         Враховуючи викладене вище та з урахуванням строків і вимог, встановлених п.п. 4 п. 1 Постанови № 894, торговці, які здійснюють продаж лише власноручно вирощеної або відгодованої продукції зобов’язані, забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) починаючи з 01.01.2026.
         У разі наявності в асортименті інших товарів крім власноручно вирощеної або відгодованої продукції – такі торгівці зобов’язані, забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням строків і вимог, встановлених п.п. 1 – 3 п. 1 Постанови № 894.
         При цьому, передбачений Законом № 1591 обов’язок торгівців забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги) (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) не регулюється Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, водночас, приймання торгівцями до оплати електронних платіжних засобів, встановлює для них обов’язок проведення таких операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій, а у окремих випадках – з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, з додержанням встановленого порядку їх ведення.

2022В Чи застосовується відповідальність у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року до ФОП, яка є платником ЄП та не зареєстрована платником ПДВ, за проведення розрахункових операцій з використанням РРО, ПРРО або РК на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого СГ?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Питання 2022В Чи застосовується відповідальність у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року до ФОП, яка є платником ЄП та не зареєстрована платником ПДВ, за проведення розрахункових операцій з використанням РРО, ПРРО або РК на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого СГ?
Відповідь Коротка:
             Так застосовується фінансова відповідальність до таких фізичних осіб – підприємців за здійснення діяльності з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надання послуг, у таких розмірах:
             25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
             50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
         Повна:
             01.08.2023 набрав чинності Закон України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), а саме розд. ІІ «Прикінцеві положення» доповнено п. 15.
             Так, відповідно до п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», до фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних РРО (далі – ПРРО) або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
             25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
             50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

Чи подає ФО, яка здійснює незалежну професійну діяльність, додаток Ф2 до декларації про майновий стан і доходи, якщо протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувався?

Категорія 105. Податок на доходи самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність
Питання Чи подає ФО, яка здійснює незалежну професійну діяльність, додаток Ф2 до декларації про майновий стан і доходи, якщо протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувався?
Відповідь Коротка:
     Якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувався, то обов’язку подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
     Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
Повна:
     Згідно з п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
     Платники податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайняті особи, подають Декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
     Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143). Додатки є складовою частиною Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатка (п. 2 розд. II Інструкції).
     Разом з тим, п. 49.2 ст. 49 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
     Отже, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду не отримувався дохід від такої діяльності, то обов’язку подання Декларації, у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
     Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.

Чи поширюється обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку у розмірі 10000 грн. на використання коштів, виданих на відрядження, у разі придбання ТМЦ?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Питання Чи поширюється обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку у розмірі 10000 грн. на використання коштів, виданих на відрядження, у разі придбання ТМЦ?
Відповідь Коротка:
     Обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку не поширюється на готівкові розрахунки, пов’язані з відрядженням працівника підприємства.
     При цьому, зазначене обмеження у розмірі 10000 грн. поширюється на придбання таким працівником протягом дня за рахунок коштів, виданих на відрядження, товарно-матеріальних цінностей.
Повна:
     Відповідно до п. 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, зокрема, між собою – у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн. уключно.
     Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
     Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
     Обмеження, установлене в п. 6 розд. II Положення № 148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.
     Згідно з п. 8 розд. ІІ Положення № 148 обмеження, установлені в п. 6 розд. II Положення № 148, не стосуються:
     1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;
     2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;
     3) використання готівки, виданої на відрядження;
     4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;
     5) використання готівкових коштів з фонду оперативно-розшукових (негласних слідчих) дій, створеного на виконання частини третьої ст. 24 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» із змінами та доповненнями.
     Враховуючи викладене, обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку не поширюється на готівкові розрахунки, пов’язані з відрядженням працівника підприємства.
     При цьому, зазначене обмеження у розмірі 10000 грн. поширюється на придбання таким працівником протягом дня за рахунок коштів, виданих на відрядження товарно-матеріальних цінностей.

Чи включаються до доходу ФОП – платника ЄП першої – третьої груп (крім е-резидента) власні кошти, внесені на поточний рахунок, що відкритий для здійснення підприємницької діяльності?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Питання Чи включаються до доходу ФОП – платника ЄП першої – третьої груп (крім е-резидента) власні кошти, внесені на поточний рахунок, що відкритий для здійснення підприємницької діяльності?
Відповідь Коротка:
                  Кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, і які є власними коштами такої фізичної особи (тобто кошти отримані не від підприємницької діяльності), включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, з врахуванням вимог ст. 292 Податкового кодексу України.
              Разом з тим, якщо фізична особа – підприємець у звітному податковому періоді вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, суму готівки, яка на момент внесення уже була врахована в обліку та при цьому в платіжному документі зазначено призначення платежу – виручка за певний період, тоді така сума готівки повторно не включається до доходу звітного податкового періоду платника єдиного податку за умови сплати єдиного податку з цього доходу.
              Повна:
              Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
              Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
              До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) (абзац перший п. 292.3 ст. 292 ПКУ).
              Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (абзац перший п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
              Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ (п. 292.13 ст. 292 ПКУ).
              Згідно з п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
              Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
              При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
              Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
              Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПКУ).
              Пунктом 10 розд. І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (далі – Інструкція № 162), встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
              Відповідно до абзацу третього п. 24 розд. І Інструкції № 162 забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
              Таким чином, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, і які є власними коштами такої фізичної особи (тобто кошти отримані не від підприємницької діяльності), включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, з врахуванням вимог ст. 292 ПКУ.
              Разом з тим, якщо фізична особа – підприємець у звітному податковому періоді вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, суму готівки, яка на момент внесення уже була врахована в обліку та при цьому в платіжному документі зазначено призначення платежу – виручка за певний період, тоді така сума готівки повторно не включається до доходу звітного податкового періоду платника єдиного податку за умови сплати єдиного податку з цього доходу.